Новини курорту

Новини курорту

Історія курорту Миргород

Роки і люди, люди і роки... 30-ті роки 20 ст. – бурхлива, інтенсивна робота по розбудові курорту . У 1933 році на його розвиток вкладено 721 тис. 122 крб., тут лікувалося – 10 тис. 122 особи.

Вже 3 роки на курорті існував опорний пункт Всеукраїнського інституту Курортології та Бальнеорології. Вийшло у світ 10 наукових праць, які додали лікувальних факторів курорту та мали значення раціоналізаторського характеру, а саме: робота по повторному використанню торфогрязі, по одержанню штучної лікувальної грязі на основі миргородської глини.

У 1933-1934 роках – на правому березі живописної річки Хорол у мальовничому парку було зведено двоповерховий будинок санаторію №2 та літню дачу на 90 місць.

А 1934 рік став роком якості по обслуговуванню хворих, особливо акцентувалася увага на благоустрій території курортного закладу, на що було асигновано 32 тис. крб. Особлива увага зверталася на художньо-квіткове оформлення території курорту, як важливого фактору лікування хворих, будувалося фізкультмістечко, пляж, пішохідні доріжки.

Закладався унікальний березовий гай на території – справжня окраса й гордість Миргорода. Берези та сосни, висаджені миргородцями на масових трудових суботниках, плюс унікальний місцевий ландшафт створили справжній шедевр – пам’ятник природі та дбайливим роботящим рукам наших батьків і дідів.

У 1935-1937 роках збудувався 5-й корпус санаторію №1, звелася центральна брама з розкішними архітектурними елементами, бювет, двоповерхова котельна, стала до ладу третя свердловина для заводу по розливу мінеральної води на території курорту. Кількість відпочиваючих перевищила 11 тис. осіб.

У 1939 році територія курорту становила 80 гектарів. Діяли кімната для вуглецевих ванн, грязелікарня, інгаляторій, відділення лікувального масажу, був розроблений генеральний план курорту “Миргород”...
За цими стрімкими, бурхливими подіями в нелегкий, складний історичний період стоять люди, які будували, закладали парки, лікували, мріяли про майбутнє...

Неможливо зараз та й немає такої змоги назвати всіх поіменно, але, думаю, що всі ми повинні віддати належне тим людям, хто працював не покладаючи рук по розбудові курорту. Низький Вам уклін і наша пам’ять.
Численні фотоматеріали музею курорту яскраво відображають події тих часів: піднесений ентузіазм трудівників курорту, щирі усмішки відпочиваючих, серйозні обличчя лікарів, привітні погляди медсестер та обслуговуючого персоналу. За кожним зображенням на фотографіях того часу - люди зі своїми долями, подіями, і вже вловлюється передчуття чогось особливого, трагічного...

Йшов 1941 рік...

Яскраві події по стрімкому розвиткові курорту тісно пов’язані із видатними, неординарними особистостями. Одне із імен того далекого часу хотілося нагадати нашим читачам, бо воно досить відоме і займає чільне місце в історії курорту та пам’яті багатьох людей, які знали цю людину.


26.03.1977р. перестало битися серце видатного лікаря, висококласного керівника, вимогливого до себе та підлеглих, справедливої, відданої справі особистості. 30 років немає серед нас А. І. Шамрая , але світла згадка про нього живе, його пам’ятають тисячі хворих, до яких він приходив із допомогою по першому виклику...

Перед кабінетом лікаря на прийом завжди товпилися хворі у коридорі, бажаючи попасти тільки до нього і ні до кого іншого. Теплі спогади про видатного лікаря-отоларинтолога, який лікував цілком безкоштовно, не відмовляв ніколи і нікому у медичній допомозі, можна і зараз почути від старших людей, котрим доводилося у нього лікуватися.

Очолив керівництво курорту “Миргород” А. І. Шамрай 15 січня 1933 року. За вісім із половиною років (до 2.06.1941р.) керівництва курортом “Миргород”, завдяки великій відданості справі, працелюбності, наполегливості, розумній організації виробництва, відповідальності за доручену справу, було створено на курорті все те, про що написано вище.
Народився Антон Іванович Шамрай 7.07. 1895р. у м. Золотоноші Полтавської губернії.

У 1916-1922 рр. - навчався у Київському медичному інституті.
Трудовий шлях лікаря розпочався у Білоусівській меддільниці і тривав 38 років (по трудовій книжці до виходу на пенсію за віком), а практикував лікар майже до останніх днів свого життя.
Потім працював на посаді завідуючого Малоканівецькою лікарнею (до 30.10.1925р).

Із 1.11.1925 р. до 25.12.1928р. – був завідувачем Хільківською лікарнею Покрово-Багачанського району на Полтавщині.

Із 26.01.1928р. до 14.01.1933р. трудився на посаді завідуючого Велико-Сорочинської лікарні. Перегортаючи сторінки альбому з фотографіями, перечитуючи спогади людей, яким довелося разом працювати з А. І. Шамраєм, слухаючи розповіді хворих, до яких приходив на допомогу Антон Іванович, уява малює постать особливо світлу і променисту, і здається, що та позитивна енергетика випромінюється й зараз, і час їй не підвладний...

Матеріали підготував завідуючий музеєм
курорту “Миргород” А. О. ШКУРКО.


Повернутися назад